Реалізм
Це земляний джміль, і впізнати його можна за білим кінчиком черевця. У більшості ескізів бджолам і джмелям малюють жовту смугу на кінці, бо саме такими їх уявляють. Але джмелі, що літають у тутешніх живоплотах, закінчуються білим, тому я намалювала саме так. Дрібниця, і майже ніхто її не помічає. Ті, хто тримає бджіл, бачать одразу.
У роботі немає жодного контуру. Усе тіло тримається на розтушуванні та на тому, наскільки щільно вкладений пігмент, тому край ворсу лишається м'яким, а не обривається лінією. Під джмелем я поклала пухку крапкову тінь, щільнішу біля лапок і легшу до країв, з теплою охрою на відбитому світлі. Саме тінь відриває малюнок від шкіри. Без неї джміль такого розміру лягає пласко і читається як наліпка.
Крила зроблені так, щоб крізь них просвічував тон шкіри. Прожилки взяті легким штрихом зверху, а не намальовані чорним, бо крило з чорним контуром на такій маленькій роботі запливає під час загоєння.
Один сеанс, дві з половиною години. Знято одразу після сеансу, тому шкіра ще червона і блищить. Чорно-сірі рослини під роботою зроблені раніше і не мною.
